Редакційно-видавнича політика та етичні принципи

 

Мета та завдання:

Метою збірника наукових праць «Вісник соціально-економічних досліджень» є оприлюднення результатів перспективних наукових досліджень в галузі економіки, а також основних наукових результатів дисертацій здобувачів наукових ступенів та досліджень претендентів на присвоєння вчених звань.

Редакційна політика видання спрямована на залучення широкого кола українських та зарубіжних експертів та дослідників до обговорення актуальних питань економіки та економічного розвитку, глобальних соціально-економічних проблем та пошук шляхів їх вирішення.

Керуючись вимогами міжнародного наукового співтовариства та високими публікаційними стандартами, редакційна колегія збірника наукових праць «Вісник соціально-економічних досліджень» надає перевагу оригінальним науковим дослідженням, а також прагне до реалізації таких завдань:

  • Дотримання та поширення найкращих міжнародних публікаційних практик.
  • Формування сучасного експертного наукового інформаційно-аналітичного середовища.
  • Популяризація українських наукових досліджень та сприяння створенню конкурентних наукових розробок для міжнародного ринку наукової продукції.
  • Сприяння створенню прогресивних бізнес-моделей відкритої наукової комунікації, інтеграції української науки до європейського та міжнародного наукового простору, а також сучасних цифрових дослідницьких інфраструктур.
  • Підтримка глобальних ініціатив відкритої науки та використання сучасних можливостей, що надаються цифровим ландшафтом (European Open Science Cloud (EOSC), Initiative for Open Citations) тощо.
  • Формування авторитетної команди рецензентів з різних країн, представників різних галузей економічних досліджень з високим науковим рейтингом.
  • Забезпечення прозорості стандартів рецензування.
  • Дотримання міжнародних стандартів видавничої етики, норм запобігання проявам корупції серед авторів публікацій (боротьба з недоброчесними практиками цитування), а також авторських прав на надруковані матеріали.
  • Підвищення рейтингу видання та збільшення його представлення на національних бібліотечно-реферативних та наукометричних платформах.

У своїй роботі ми прагнемо дотримуватися рекомендацій Європейської асоціації наукових редакторів – The European Association of Science Editors (EASE)

Сучасний онлайн-інструментарій міжнародної редакційно-видавничої платформи Open Journal System, OJS (платформа «Наукова періодика України») та міжнародна цифрова ідентифікація наукових публікацій реєстраційної агенції Crossref – DOI, дозволяють нам приєднатися та підтримувати міжнародну Ініціативу відкритих цитувань (Initiative for Open Citations), використовуючи перваги сервісу Cited-by від Crossref, бути представленими на національній платформі Open Ukrainian Citation Index (OUCI) – база даних наукової літератури та інструмент для відслідковування цитувань, а також таких сучасних міжнародних цифрових наукових платформах як Dimensions (США, Велика Британія), WorldCat (США), OpenAIRE (Open Access Infrastructure for Research in Europe (ЄС), BASE (Німеччина), Scilit (Basel, Switzerland) та ін.

 

Політика відкритого доступу

(ухвалена на засіданні Вченої ради ОНЕУ, протокол № 6 від 25.02.2014 р.)

Збірник наукових праць «Вісник соціально-економічних досліджень» Одеського національного економічного університету є виданням з відкритим доступом, яке підтримує принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями для загального суспільного прогресу. Політика відкритого доступу передбачає:

  • вільний доступ до електронних версій випусків збірника, можливість їх перегляду та завантаження;
  • розміщення повнотекстових випусків на сайті видання;
  • розміщення видання на офіційному сайті Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського;
  • розміщення видання на загальнодержавних наукових порталах (міжнародному порталі Open Journal System, який підтримується проектом «Наукова періодика України», «Україніка наукова» та ін.) та міжнародних наукових порталах;
  • розміщення видання у вітчизняних та міжнародних електронних репозитаріях, бібліотеках та директоріях відкритого доступу;
  • розміщення видання у вітчизняних та міжнародних наукометричних, реферативних та інших базах даних з метою його індексування, підвищення рейтингу та импакт-фактора.

Політика відкритого доступу поширюється на всі випуски збірника наукових праць «Вісник соціально-економічних досліджень» з моменту його заснування.

 

Тематичні напрями видання

  • Економічна теорія та історія економічної думки (051 Економіка);
  • Економіка та управління національним господарством (051 Економіка,073 Менеджмент);
  • Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка (051 Економіка);
  • Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища (051 Економіка);
  • Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика (051 Економіка);
  • Економічна безпека держави та суб’єктів господарської діяльності (051 Економіка, 073 Менеджмент);
  • Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці (051 Економіка);
  • Аналіз, аудит, облік та оподаткування (051 Економіка, 071 Облік і оподаткування);
  • Фінанси, банківська справа та страхування (072 Фінанси, банківська справа та страхування);
  • Менеджмент та бізнес-адміністрування (073 Менеджмент, 281 Публічне управління та адміністрування);
  • Маркетинг, підприємництво, торгівля та біржова діяльність (075 Маркетинг, 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність);
  • Економіка туризму та готельно-ресторанна справа (241 Готельно-ресторанна справа; 242 Туризм);
  • Міжнародні економічні відносини (292 Міжнародні економічні відносини).

Політика етичної поведінки редакторів, редакційної колегії, рецензентів та авторів

Етика наукових публікацій – це система норм професійної поведінки у взаєминах авторів, рецензентів, редакторів, видавців у процесі створення, розповсюдження та використання наукових досліджень та публікацій.

При розробці видавничої політики редакційна колегія керувалася рекомендаціями Комітету з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), Етичним кодексом ученого України, а також найкращими світовими практиками та публікаційними стандартами.

Ключові практики Комітету з етики публікацій (COPE) для журналів та видавців (Сore Practice COPE).

 

Етичні норми для редакторів

1. Загальні зобов’язання і відповідальність редакторів

  • 1.1. Редактори повинні нести відповідальність за все, що публікується в журналі.
  • 1.2. Прагнути задовольняти потреби читачів та авторів.
  • 1.3. Прагнути постійно покращувати свій журнал.
  • 1.4. У робочому процесі мати процедури, що забезпечують якість опублікованих матеріалів.
  • 1.5. Захищати свободу та різноманітність думок.
  • 1.6. Зберігати вірність принципам наукової доброчесності.
  • 1.7. Не допускати, щоб комерційні інтереси компрометували інтелектуальні і етичні стандарти.
  • 1.8. Завжди бути готовими публікувати виправлення, пояснення, спростування (відкликати статті) і вибачення, коли це необхідно.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • активно просити поради у читачів, рецензентів і членів редакційної колегії про шляхи поліпшення роботи їх журналу;
  • заохочувати дослідження ефективності процесів рецензування, а також публікувати прийняті в журналі робочі процедури і переоцінювати їх в світлі нових відкриттів;
  • намагатися переконати видавця надавати необхідні ресурси і допомогу від експертів (наприклад, дизайнерів, юристів);
  • підтримувати ініціативи, спрямовані на запобігання несумлінній поведінці при проведенні досліджень та підготовці публікацій;
  • підтримувати ініціативи з навчання дослідників етиці публікацій;
  • оцінювати вплив, який спричиняється політикою їх журналу на поведінку авторів і рецензентів, і за необхідності переглядати цю політику таким чином, щоб заохочувати їх до відповідальної поведінки.

2. Відносини з читачами

Читачі повинні бути проінформовані про те, хто фінансував дослідження або будь-яку іншу наукову роботу, а також яку роль відігравали ті, чи інші спонсори у дослідженні та публікації його результатів.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • забезпечувати, щоб всі опубліковані статті та огляди були прорецензовані спеціалістами, які мають необхідну кваліфікацію (включаючи статистичний аналіз, де це необхідно);
  • використовувати процедури, які заохочують точність, повноту і ясність викладу досліджень;
  • використовувати систему встановлення авторства, що заохочує застосування кращих методів (таких, щоб переліки авторів точно ідентифікували того, хто виконував роботу і перешкоджали недобросовісним практикам (наприклад, анонімному авторству або подарунковому авторству);
  • інформувати читачів про кроки, покликані забезпечити те, що статті співробітників журналу або членів редакційної колегії отримують об'єктивну і неупереджену оцінку.

3. Відносини з авторами

  • 3.1. Рішення редакторів про прийняття або відхилення публікації статті повинні бути засновані на значущості статті, її оригінальності, послідовності викладу, надійності інформації, яка міститься в ній та її відповідності тематиці журналу.
  • 3.2. Редактори не повинні скасовувати рішення про публікацію статей, якщо тільки в зв'язку з їх публікацією не виявлять серйозні проблеми.
  • 3.3. Нові редактори не повинні скасовувати рішення про публікацію статей, прийняті колишніми редакторами, якщо тільки в зв'язку з їх публікацією не виявлять серйозні проблеми.
  • 3.4. Процедура рецензування статей іншими дослідниками та/або експертами повинна бути чітко сформульована, і редактори повинні бути готові обґрунтувати будь-яке значиме відхилення від описаної процедури.
  • 3.5. Журнали повинні мати чітко визначений механізм подачі авторами апеляції на рішення редакторів.
  • 3.6. Редактори повинні публікувати повні вимоги до авторів статей та регулярно переглядати їх за умови виникнення істотних обставин для внесення змін.
  • 3.7. Редактори повинні оголосити критерії, що застосовуються при визначенні того, хто може вважатися автором статті та хто може вважатися особою, яка внесла в неї внесок, відповідно до стандартів, прийнятих у відповідній області.
  • 3.8. Редактори повинні публікувати опис конкуруючих інтересів всіх осіб, які зробили внесок у статтю, які могли б на неї вплинути, або публікувати виправлення, якщо такі конкуруючі інтереси виявилися після публікації.
  • 3.9. Головний редактор має забезпечити ефективний підбір рецензентів для статей (тобто осіб, здатних винести про роботу компетентну думку, і у яких відсутній в зв'язку з даною роботою будь-який конфлікт інтересів).
  • 3.10. Редактори повинні у випадку підозри у недобросовісній поведінці і суперечках про авторство використовувати відповідні процедури COPE.
  • 3.11. Редактори повинні оголошувати дати подання статей до редакції і прийняття рішень щодо їх публікації.

4. Взаємовідносини з рецензентами

  • 4.1. Редактори повинні публікувати повні вимоги до рецензентів, включаючи вимогу зберігати рецензовані матеріали в таємниці. Ці правила повинні регулярно оновлюватися і повинні мати посилання або гіперпосилання на Етичний кодекс COPE.
  • 4.2. Редактори повинні вимагати від рецензента розкрити будь-яку інформацію про можливий конфлікт інтересів, перш ніж він дасть свою згоду на рецензування.
  • 4.3. Редактори повинні мати процедури захисту анонімності рецензентів, якщо тільки вони не використовують відкриту систему рецензування, про що повинні бути поінформовані і автори, і рецензенти.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • стимулювати рецензентів писати коментарі з етичних питань та про можливість несумлінної поведінки у зв'язку з рецензованою статтею (наприклад, неетична програма досліджень, неприйнятні методи обробки або представлення даних);
  • заохочувати рецензентів коментувати ступінь оригінальності аналізованої статті та звертати увагу на можливість дублюючих публікацій і плагіату;
  • по можливості надавати рецензентам інструменти для отримання доступу до публікацій, що мають відношення до рецензованої статті (наприклад, гіперпосилання на цитовані статті та бібліографічний пошук);
  • повідомляти авторам всі коментарі про їхню роботу, зроблені рецензентами, якщо тільки вони не містять образливі або наклепницькі зауваження;
  • відзначати внесок рецензентів в діяльність журналу;
  • заохочувати наукові установи розглядати роботу з рецензування як частину їх академічного процесу;
  • аналізувати якість роботи рецензентів і робити кроки для того, щоб воно було на високому рівні;
  • розвивати і підтримувати базу даних відповідних рецензентів і оновлювати її на основі аналізу результатів роботи рецензентів;
  • відмовлятися від співпраці з рецензентами, які постійно пишуть нечемні, запізнілі і незмістовні рецензії;
  • забезпечувати, щоб база даних рецензентів відображала співтовариство їх журналу, і додавати в неї за необхідності нових рецензентів;
  • використовувати для пошуку нових рецензентів широке коло джерел (не тільки особисті контакти, а, наприклад, пропозиції авторів, бібліографічні та наукометричні бази даних);
  • слідувати міжнародним процедурам COPE у випадку ймовірності недобросовісної поведінки рецензентів.

5. Відносини з членами редакційної колегії

Редактори повинні повідомляти новим членам редакційної колегії все, що очікується від їх діяльності, і повідомляти існуючих членів про всі зміни в застосовуваних підходах і процедурах.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • формувати процедури, які забезпечують, щоб статті членів редакційної колегії розглядалися також неупереджено, як і статті сторонніх авторів;
  • визначати, хто із членів редколегії здатний активно робити внесок в удосконалення системи керування журналом;
  • на регулярній основі переглядати склад редакційної колегії;
  • точно пояснювати членам редколегії їх функції та обов'язки, які можуть включати:
    • 1) виконання функцій представників журналу;
    • 2) підтримку і просування журналу;
    • 3) пошук кращих авторів і кращих робіт (наприклад, переглядаючи протоколи зборів) і активні дії, щоб запросити цих авторів подавати свої статті до журналу;
    • 4) аналіз статей, поданих до журналу;
    • 5) прийняття доручень на написання редакційних статей, оглядів і коментарів до робіт в області своєї спеціалізації;
  • брати активну участь в роботі зборів редколегії, періодично проводити консультації з членами редакційної колегії (наприклад, раз на рік), щоб дізнатися їх думки з приводу роботи журналу, повідомити їм про зміни в політиці журналу і визначити цілі на майбутнє.

6. Відносини з власниками журналу і видавцями

  • 6.1. Відносини редакторів з видавцями та власниками журналів повинні твердо ґрунтуватися на принципі незалежності редакторів.
  • 6.2. Редактори повинні приймати рішення про те, які статті публікувати, виключно на основі їх якості та відповідності тематиці журналу без втручання з боку власника журналу/видавця.
  • 6.3. Відносини між власником журналу/видавцем і редактором повинні бути чітко сформульовані в підписаному контракті.
  • 6.4. Умови даного контракту повинні відповідати Кодексу поведінки для редакторів журналів COPE.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • сформувати механізм вирішення спорів між ними і власником журналу / видавцем з описом необхідних процедур;
  • регулярно обмінюватися інформацією з власником журналу і видавцем.

7. Процеси редагування і рецензування

  • 7.1. Редактори повинні забезпечити чесне, неупереджене і своєчасне рецензування статей, запропонованих для публікації.
  • 7.2. Редактори повинні використовувати процедури, які забезпечують збереження конфіденційності матеріалів, що подаються в журнал, під час рецензування.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • забезпечити, щоб спеціалісти, включені в процес редагування (в тому числі і вони самі) мали достатню кваліфікацію і були обізнані про актуальні правила, рекомендації та факти, що стосуються рецензування та управління журналом;
  • бути в курсі останніх досліджень за темою рецензування і нових інструментів, які можуть використовуватися в процесі написання рецензії;
  • прийняти методи рецензування, які найбільше підходять для їх журналу і спільноти дослідників, яких журнал обслуговує;
  • періодично аналізувати підходи до рецензування на предмет можливих покращень;
  • повідомляти COPE про виникаючі проблеми, особливо у випадку, якщо проблемні питання не вирішуються за допомогою процедур COPE або виявляються нові види недобросовісної поведінки при публікації.

8. Забезпечення якості

Редактори повинні докладати усіх розумних зусиль для того, щоб забезпечити якість опублікованого ними матеріалу, з урахуванням того, що журнали і розділи всередині журналів можуть мати різні цілі і стандарти.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • застосовувати процедури виявлення сфальсифікованих даних (наприклад, фотографій, оброблених неналежним чином, або плагіат) або до всіх поданих статей, або при виникненні підозр у порушеннях;
  • формувати стиль журналу на основі об’єктивних методів, а не на суто естетичній основі або особистих уподобаннях.

9. Захист персональних даних

Редактори повинні дотримуватися законодавства про збереження конфіденційності в тій юрисдикції, до якої вони належать. Крім того, у будь-якому випадку вони повинні завжди захищати конфіденційність індивідуальної інформації, отриманої в процесі досліджень та іншої професійної діяльності. Можливо опублікування персональної інформації без чітко вираженої згоди, якщо громадські інтереси переважують можливий збиток та отримати згоду неможливо, або якщо людина, швидше за все, не стала би заперечувати проти публікації.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • сформулювати свою політику щодо опублікування персональних даних (наприклад, даних, що дозволяють ідентифікувати індивіда, або фотографій) і чітке пояснення такої політики авторам.

10. Заохочення етичних досліджень

  • 10.1. Редактори повинні докладати зусиль, щоб переконатися, що дослідження, звіт про які вони публікують, проводилися відповідно до міжнародно-визнаних етичних норм.
  • 10.2. Редактори повинні намагатися отримати підтвердження, що опубліковані дослідження були схвалені відповідним органом (наприклад, комітетом з етичних досліджень або наглядовою радою установи), якщо такий існує. Проте редактори повинні усвідомлювати, що таке схвалення не гарантує, що дослідження етичне.

11. Дії у випадку виникнення підозр у недобросовісній поведінці

  • 11.1. Редактори повинні приймати певні заходи, якщо вони підозрюють про наявність недобросовісної поведінки або дізнаються про пред'явлення обвинувачення у недобросовісній поведінці. Цей обов'язок поширюється як на опубліковані, так і на неопубліковані матеріали.
  • 11.2. Редактори не повинні просто відмовляти в публікації статей при виникненні підозр у можливості недобросовісної поведінки, але вони зобов'язані реагувати на такі ситуації.
  • 11.3. По можливості, редактори повинні слідувати процедурам COPE.
  • 11.4. Перш за все, редакторам варто запросити роз'яснення від авторів таких статей. При отриманні незадовільної відповіді вони повинні звернутися до їх роботодавця або відповідної організації (можливо, регулюючому органу) з проханням провести розслідування.
  • 11.5. Редакторам варто вживати усіх необхідних заходів для забезпечення належного проведення розслідування та якщо цього зробити не вдається, редакторам варто зробити все можливе для вирішення проблеми.

12. Забезпечення наукової достовірності у публікаціях

  • 12.1. Помилки або твердження, що вводять в оману, повинні якомога швидше вилучатися з текстів до повідомлення про це широкої аудиторії.
  • 12.2. Редактори повинні слідувати процедурам COPE при відкликанні статей.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • вживати заходів для скорочення завуальованого дублювання публікацій;
  • перевіряти, чи надійно заархівований матеріал, що публікується (наприклад, в постійних онлайн-сховищах);
  • використовувати системи, що дозволяють авторам швидко і вільно отримати доступ до оригінальних дослідницьких статей.

13. Інтелектуальна власність

Редактори повинні уважно ставитися до питань, що стосуються інтелектуальної власності, і взаємодіяти з видавцем при урегулюванні випадків можливих порушень законів і угод про охорону інтелектуальної власності.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • застосовувати інструменти виявлення плагіату (наприклад, спеціальні програми, пошук схожих заголовків) у статтях, запропонованих до публікації (або у всіх статтях, або при виникненні підозр);
  • підтримувати авторів, чиє авторське право було порушено, або тих, хто став жертвою плагіату;
  • бути готовим до спільної роботи з видавцем щодо захисту авторських прав і до переслідування порушників (наприклад, шляхом подання запитів для відкликання статей або видалення матеріалів з веб-сайтів), незалежно від того, чи пов'язаний цей випадок з порушенням авторських прав журналу.

14. Заохочення дискусій

  • 14.1. Редактори повинні заохочувати і з готовністю розглядати обґрунтовану критику робіт, опублікованих в їх журналі.
  • 14.2. Автори критикованих матеріалів повинні мати можливість відповісти на критику.
  • 14.3. Роботи, що повідомляють тільки про негативні результати, також можуть публікуватися.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • бути відкритим для досліджень, які оскаржують попередні роботи, опубліковані в журналі.

15. Скарги

  • 15.1. Редактори повинні швидко відповідати на скарги, що надходять і зробити все можливе, щоб був спосіб вирішення для осіб, незадоволених розглядом їх скарг, просувати свої скарги далі. Цей механізм повинен бути зрозуміло описаний в журналі і повинен включати інформацію про те, як направляти неврегульовані питання в COPE.
  • 15.2. Редактори повинні слідувати процедурам, описаним COPE.

16. Комерційні міркування

  • 16.1. Журнали повинні застосовувати політику, яка гарантує, що комерційні міркування не впливають на редакційні рішення.
  • 16.2. Політіка журналів щодо взаємодії реклами з вмістом журналу і щодо публікації спонсорованих статей повинна бути сформульована чітко.
  • 16.3. Повторні тиражі публікуються точно у первісному вигляді за винятком випадків необхідності внесення правок до тексту. У цьому випадку повинна бути можливість ідентифікувати виправлені місця.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • публікувати загальний опис джерел доходу журналу (наприклад, частки доходу, отримані від надрукованої реклами, продажу тиражів, публікації спонсорованих статей, посторінкові тарифи тощо);
  • забезпечити, щоб рецензування оплачених статей в журналі відбувалося також як і звичайних статей;
  • забезпечити, щоб спонсоровані статті приймалися тільки на основі їх якості та інтересу для читачів, а не з комерційних міркувань.

17. Конфлікти інтересів

  • 17.1. Редактори повинні мати процедури для вирішення власних конфліктів інтересів, так само як і для конфліктів інтересів їх співробітників, авторів, рецензентів і членів редакційної колегії.
  • 17.2. Журнали повинні мати чітко задекларований механізм подачі статей від їх редакторів, співробітників і членів редакційної колегії, щоб забезпечити неупереджений їх розгляд.

Редактори, які прагнуть до реалізації принципів Найкращих практик (COPE), схвалених міжнародною науковою спільнотою, можуть робити також наступне:

  • публікувати списки суттєвих інтересів (фінансових, академічних чи іншого роду), які можуть вплинути на їх рішення, всіх співробітників редакції та членів редакційної колегії, і оновлювати їх щонайменше раз на рік.

Етичні норми для редакційної колегії

  1. Основною мотивацією діяльності редакційної колегії наукового видання є прагнення до збагачення науки і суспільства новими знаннями, визнання наукового співтовариства, відповідальність перед суспільством.
  2. Редакційна колегія у своїй роботі дотримується правила, що до оприлюднення наукових результатів приймаються оригінальні праці, автори яких знайшли найприйнятніші шляхи вирішення досліджуваної проблеми та об’єктивно їх представили.
  3. Редакційна колегія дотримується принципів доброчесності та прозорості на всіх етапах редакційно-видавничого процесу і вважає неприпустимими прояви шахрайства, зокрема, фабрикування та фальшування даних, піратства та плагіату, втручання у науковий процес владних інституцій та їх керівних осіб, а також упереджений вплив на характер отримуваних в дослідженні даних та висновків.
  4. Редакція журналу не несе будь-якої відповідальності перед авторами і/або третіми особами та організаціями за можливий збиток, викликаний публікацією статті. Редакційна колегія має право вилучити опубліковану статтю, якщо з’ясується, що в процесі її написання були порушені чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакційна колегія повідомляє автора, який представив статтю, і організацію, де робота виконувалася.
  5. Редакційна колегія має право та обов’язок захищати наукові пріоритети видання та відмовляти в оприлюдненні наукової статті, яка містить завідома неточні і непереконливі наукові результати.
  6. Редакційна колегія визнає міжнародні та національні правові норми щодо авторських прав та звертає увагу на те, що вчений може використовувати інформацію із будь-яких публікацій за умови, що він вказує джерело та проводить чітку межу між власними даними та здобутками інших.
  7. Редакційна колегія у своїй діяльності дотримується правила, що запозичення будь-яких текстів, фотографій, рисунків, таблиць, схем, формул для власних публікацій потребує дозволу автора та/або видавництва.

Етичні норми для рецензентів

  1. Учений має виступати рецензентом тільки у сфері своєї компетенції відповідно до своїх знань та досвіду.
  2. Учений має дотримуватися принципу рівності при проведенні експертного розгляду. Будь-яка дискримінація на підставі статі, раси, політичних поглядів чи культурної та соціальної приналежності є несумісною з цим принципом.
  3. Рецензент зобов’язаний давати об’єктивну і аргументовану оцінку представленої наукової статті та має бути неупередженим. Персональна критика автора є неприйнятною.
  4. Під час рецензування та висловлювання критичних зауважень вчений повинен дотримуватися принципів рівноправності, фактичної обґрунтованості та достовірності. Принцип рівноправності гарантує рівні права усім учасникам наукової дискусії або полеміки незалежно від наукових ступенів та звань. Принцип фактичної обґрунтованості виключає необ’єктивну критику. Принцип достовірності забороняє будь-які перекручування з метою приниження або дискредитації.
  5. При проведенні експертного розгляду вчений має дотримуватися принципу конфіденційності, зберігати незалежність та не піддаватися тиску при підготовці та оголошенні висновків.
  6. Неопубліковані дані, отримані із представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися рецензентом для особистих цілей.
  7. При виявленні в роботі недоброчесних практик авторів та порушення етичних принципів, рецензент має повідомити про це головного редактора. Головний редактор має розглянути це питання на засіданні редакційної колегії та запропонувати прийняти колегіальне рішення щодо відмови в публікації такої статті.

Етичні норми для авторів

  1. Автор має дотримуватися найвищих професійних стандартів при плануванні та проведенні наукових досліджень на основі глибоких знань про доробок світової науки у певній галузі.
  2. Головний обов’язок автора полягає в тому, щоб представити точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості.
  3. Автори статей несуть всю повноту відповідальності за зміст статей та власне за факт їх публікації.
  4. Первинне повідомлення про результати дослідження має бути достатньо повним і містити необхідні посилання на доступні джерела інформації.
  5. Автор повинен цитувати ті публікації, які мали визначальний вплив на зміст роботи, що викладається, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, істотними для розуміння даного дослідження. Автор зобов’язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов’язані з даним повідомленням. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних в роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
  6. Автори не повинні подавати до журналу рукопис, який був відправлений в інший журнал і знаходиться на розгляді, а також статтю, вже опубліковану в іншому журналі.
  7. Якщо автор виявить істотні помилки або неточності в статті на етапі її розгляду або після її опублікування, він повинен якомога швидше повідомити про це редакцію журналу.
  8. Автор не повинен представляти рукописи, що описують по суті одні і ті ж результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації. Припустимо представляти рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту ж саму роботу. Однак, при поданні такого рукопису редактор повинен бути повідомлений про більш раннє повідомлення, а попереднє повідомлення повинно бути процитовано в даному рукописі.
  9. Автор повинен обов’язково вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації, за винятком загальновідомих даних. Інформація, отримана в приватному порядку, в процесі бесіди, при листуванні або під час обговорення з третіми сторонами, не повинна бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана.
  10. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Персональна критика, однак, не може вважатися доречною за будь-яких обставин.
  11. Співавторами статті повинні бути всі особи, які внесли значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Адміністративні відносини з даним дослідженням самі по собі не є підставою для кваліфікації відповідної особи як співавтора (але в окремих випадках може бути доречно відзначити значну адміністративну допомогу в роботі). Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб у список співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, яка написана декількома авторами, той з авторів, хто представляє до редакції контактні відомості, документи, і веде листування з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів на її публікацію в журналі.
  12. Автори мають обов’язково повідомляти редакційну колегію про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів будь-якої компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в даному рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних відносин або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.
  13. При оприлюдненні результатів дослідження, що проводилося групою вчених, всі, хто брав творчу участь у роботі, мають бути зазначеними як автори та за необхідності може бути зазначено їхній особистий внесок.
  14. Учений має забезпечувати необхідний захист інтелектуальної власності та дотримуватися законодавства про авторське право.

Рецензування та перевірка на наявність плагіату

Усі статті, що надходять до редакційної колегії, обов'язково проходять процедуру рецензування і перевірку на плагіат. Процедура рецензування регламентована затвердженим Положенням.

Плагіат передбачає навмисне копіювання чужих творів без належного указання авторства або копіювання контенту без надання відповідних посилань. Плагіат може бути порушенням законодавства про авторське право, а також патентного законодавства і як такий може спричинити юридичну відповідальність.

Редакційна колегія (рецензенти) дотримуються суворої політики у випадку виявлення плагіату в межах своєї компетенції, яка передбачає таке:

  • До, під час або після процесу публікації, якщо член редакційної колегії, рецензент чи автор виявить будь-який елемент плагіату, авторам рекомендують надати належні цитати.
  • Поданий рукопис перевіряється на плагіат перед початком процесу рецензування.
  • Якщо виявлено від 5% до 20% плагіату, рукопис надсилається на доопрацювання з метою підтвердження ідентифікації авторства. Якщо виявлено понад 20% плагіату, рукопис відхиляється і авторам рекомендується переглянути та повторно подати рукопис.
  • Якщо читачі видання виявляють будь-який випадок плагіату, редакційна колегія має зробити запит до них задля отримання достатньої інформації до редакції із зазначенням таких реквізитів, як: назва журналу, назва рукопису, номер тома, номер випуску, рік видання або будь-яка інша інформація, яка може представляти інтерес для журналу. У цьому випадку редакційна колегія дотримується відповідної процедури перевірки наданої інформації та приймає рішення щодо відповідності опублікованого матеріалу встановленим критеріям.
  • Редактор не повинен залишати без відповіді претензії, що стосуються розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів, а також при виявленні конфліктної ситуації вживати всіх необхідних заходів для відновлення порушених прав.
  • Рукопис, який пройшов процес рецензування та був опублікований в журналі, але пізніше було виявлено, що він містить плагіат, направляється на адресу, де працює автор та до фінансової агенції. Кожна сторінка PDF-файлу маркується відповідно до ступеню вмісту плагіата; стаття може бути формально відкликана.
  • Для перевірки оригінальності статті використовується антиплагіатне програмне забезпечення Unicheck. Поданий рукопис вважається неопублікованим твором і не розглядається для публікації в інших місцях. Повторне опублікування поданого рукопису повністю або частково буде розглядатися як порушення політики плагіату і не схвалюється журналом. Плагіат також поширюється на рисунки, таблиці, рівняння чи ілюстрації, прямі завантаження з Інтернету без належного підтвердження джерел, із яких вони взяті.
  • Іноді автори вдаються до самоплагіату. Це стосується повторного використання власного захищеного авторським правом матеріалу без належного посилання на першоджерело. Якщо посилання на раніше опубліковану роботу або точні речення цитуються у лапках, це чітко відокремлює її від решти вмісту і не створює ніякої двозначності. В окремих випадках автори можуть не усвідомлювати, що вони плагіатують зміст; проте відповідальність за чітке розмежування відмінностей між перефразовуванням та цитуванням точних слів та цитуванням відповідних посилань є на їх власній відповідальності.
  • Якщо автори свідомо запозичують ідеї, зміст наукових раць інших авторів, це однозначно оцінюється редакційною колегією та науковим співтовариством як плагіат з відповідними правовими наслідками для такого автора.

Україна, м.Одеса, 65082
вул. Гоголя, 18, ауд. 110.
(048) 777-89-16
sbornik.odeu sbornik.vsed.oneu@gmail.com

До уваги авторів!

Продовжується набір статей до поточного випуску збірника. До випуску приймаються статті українською та англійською мовами.

З 2018 року діють нові вимоги до оформлення статей до збірника наукових праць "Вісник соціально-економічних досліджень"

3 26.02.2019 р. вартість публікації складає 70 грн. за 1 сторінку (див. розділ "Оплата").

Завантажити інформаційний буклет


Flag Counter