Перспективи впровадження моделі інноваційного розвитку економіки України

Станіслав Анатолійович Горбаченко
доктор економічних наук, доцент кафедри економіки, права та управління бізнесом, Одеський національний економічний університет, Україна, e-mail: stasgorbachenko@gmail.com, ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8442-9581

Цитувати статтю:

Горбаченко, С. А. Перспективи впровадження моделі інноваційного розвитку економіки України. Вісник соціально-економічних досліджень : зб. наук. праць. Одеса : Одеський національний економічний університет. 2021. № 1 (76). С. 9–20.

Анотація

У статті проаналізовано теоретичний базис інноваційного розвитку. Визначено глобальні тенденції, що спонукають країни до використання моделей інноваційного розвитку. Сформульовано вимоги до моделі інноваційного розвитку: гнучкість (можливість пристосування до конкретних управлінських систем); науковість (використання сучасних досягнень управлінської науки та залучення зовнішніх консультантів); адекватність (реагування на зміни зовнішнього середовища); креативність (спрямування на творчій потенціал управлінців); раціональність (оптимізація організаційних зв’язків); надійність (належне інформаційне забезпечення); економічність (економія на витратах); багатоваріантність (наявність альтернативних управлінських рішень в кожній конкретній ситуації). Проаналізовано декілька існуючих моделей інноваційного розвитку, що ефективно використовуються за кордоном, зокрема: орієнтацію на лідерство в науці і реалізацію великомасштабних проєктів; орієнтацію на створення привабливого інноваційного середовища і раціоналізацію структури економіки; орієнтацію на створення інноваційної інфраструктури та сприйняття суспільством ролі науково-технічних нововведень. Доведено, що класичний формат «азійської» моделі для України є недоречним, проте можливе формування його вітчизняної модифікації з активною участю університетів. Запропоновано модель управління інноваційним розвитком, що складається з двох підсистем: керуючої і керованої. Обґрунтовано, що керуючою підсистемою у вказаній моделі є органи державного та регіонального управління, а керована підсистема – це, насамперед, сукупність суб’єктів господарювання та їх об’єднань в межах яких здійснюється управлінський вплив на товари та послуги, персонал, фінанси, технології, маркетинг тощо. Уточнено, що модель інноваційного розвитку національної економіки постійно забезпечує нові можливості для системи управління та створює інтелектуальне підґрунтя для ефективного впровадження інновацій.

Ключові слова

інновація; національна економіка; модель; інноваційний розвиток; управління; інтелектуальний капітал; дифузія інновацій.

JEL classification: О310; О380; DOI: https://doi.org/10.33987/vsed.1(76).2021.9-20

УДК: 330.341.1

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0. Переглянути копію цієї ліцензії можна за посиланням: http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/

Література

1. Онікієнко В. В., Ємельяненко Л. М., Терон І. В. Інноваційна парадигма соціально-економічного розвитку України. Київ : РВПС НАН України, 2006. 480 с.
2. Волобуєв Г. С. Сутність та передумови інноваційного розвитку підприємств. Економічний вісник Донбасу. 2016. № 3 (45). С. 213‒217.
3. Горбач Л. М., Кобук А. Л. Інноваційний розвиток у сучасному світі : основні підходи до вивчення. URL: http://www.confcontact.com/2017-ekonomika-i-menedzhment/10_gorbach.htm (дата звернення: 22.12.2020).
4. Інноваційний розвиток економіки : модель, система управління, державна політика : монографія / За ред. Л. І. Федулової. Київ : Основа, 2005. 552 с.
5. Стиглиц Дж. Цена неравенства. Чем расслоение общества грозит нашему будущему. Москва : Эксмо, 2015. 512 с.
6. Бобровська О. Ю. Інноваційне управління як важіль і джерело інноваційного розвитку регіонів. Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. праць. 2011. Вип. 4 (8). С. 20–27.
7. Мілевська Т. С. Моделі інноваційного розвитку економіки. Бізнес Інформ. 2012. № 7. С. 44‒47.
8. Бахчисарай В. Ю. Організаційно-економічне забезпечення формування національної інноваційної системи : світовий досвід. Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. 2013. Т. 18. Вип. 4/1. С. 14‒16.
9. Кузнєцов Е. А. Методологія професіоналізації управлінської діяльності в Україні : монографія. Херсон : ОЛДІ ПЛЮС, 2017. 382 с.
10. Державна служба статистики України : сайт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 14.12.2020).
11. Фуллер С. Социология интеллектуальной жизни : карьера ума внутри и вне академии / пер. с англ. С. Гавриленко, А. Морозова, П. Хановой. Москва : Дело, РАНХиГС, 2018. 384 с.
12. Hagerstrand T. Innovation diffusion as a spatial process / Postscript and translation by A. Pred. Trans. with the assistance of G. Haag. Chicago : University of Chicago Press, 1967. 334 p.
13. Роджерс Е. М. Дифузія інновацій. Київ : Києво-Могилянська академія, 2009. 591 с.
14. Кузнєцов Е. А. Науково-методологічні проблеми розвитку процесу професіоналізації менеджменту в Україні. Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління. 2017. Т. 16. Вип. 1 (35). С. 9‒21.